Янанебібув. Куди літав – сам не знав.
Бо навколо мене був туман. Падав сніг.
Ти лежала на землі. Я підняв.
Я на небі був – тебе знайшов на землі.
Ти казала: "Їж мене", ти казала: "Пий мене",
Ти казала: "Лий мене на себе, я твоя".
Ти лежала, я літав, а коли без сили впав,
Зникла й не сказала ти мені своє ім’я.
Заливає клей усі мої думки, валить з ніг.
Скільки потім я хотів назад, а не зміг.
І на фестивалі снів ти була не своя,
Виглядає, що історія моя – не твоя.
|